4.3. Активність радіоактивної речовини. Застосування радіоактивних ізотопів


1. Період піврозпаду
Якщо взяти закриту скляну колбу, що містить певну кількість Радону-220, то виявиться, що приблизно через 56 с кількість радону в колбі зменшиться вдвічі. Ще через 56 с із решти атомів знову залишиться половина і т. д. Отже, зрозуміло, чому інтервал часу 56 с був названий періодом піврозпаду Радону-220.

Період піврозпаду T1/2 – це фізична величина, що характеризує радіонуклід і дорівнює часу, протягом якого розпадається половина наявної кількості ядер даного радіонукліда.
Період піврозпаду деяких радіонуклідів
Радіонуклід
Період піврозпаду T1/2
Йод-131
8 діб
Карбон-14
5700 років
Кобальт-60
5,3 року
Плутоній-239
24 тис. років
Радій-226
1600 років
Радон-220
56 с
Радон-222
3,8 доби
Уран-235
0,7 млрд років
Уран-238
4,5 млрд років
Цезій-137
30 років

2. Активність радіоактивного джерела
Проблемне питання
• Якщо кількість атомів Урану-238 і Радію-226 є однаковою, з якого зразка за 1 с вилетить більше α-частинок?
(Періоди піврозпаду даних радіонуклідів відрізняються майже у 3 млн разів, за той самий час у зразку радію відбудеться набагато більше α-розпадів, ніж у зразку урану)

Активність радіоактивного джерела – це фізична величина, яка чисельно дорівнює кількості розпадів, що відбуваються в певному радіоактивному джерелі за одиницю часу.

Одиниця активності в СІбекерель.
1 Бк це активність такого радіоактивного джерела, в якому за 1 с відбувається 1 акт розпаду:

Позасистемна одиниця активності кюрі (Кі):

Якщо зразок містить атоми лише одного радіонукліда, то активність цього зразка можна визначити за формулою:

N – кількість атомів радіонукліда в зразку на даний час
λ – стала радіоактивного розпаду радіонукліда

З плином часу в радіоактивному зразку кількість ядер радіонуклідів, що не розпалися, зменшується, відповідно й зменшується й активність зразка.
3. Застосування радіоактивних ізотопів
Два напрями використання радіоактивних ізотопів:
1. Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів. Радіоактивність є своєрідною міткою, за допомогою якої можна виявити наявність елемента, простежити за поведінкою елемента під час фізичних і біологічних процесів.
Наприклад, щоб з’ясувати, як рослини засвоюють фосфорні добрива, до цих добрив додають радіоактивний ізотоп Фосфору, а потім досліджують рослини на радіоактивність і виявляють кількість засвоєного фосфору.

2. Використання радіоактивних ізотопів як джерел γ-випромінювання.
Розглянемо кілька прикладів.

а) Використання γ-випромінювання для лікування онкозахворювань. Щоб γ-промені не знищували здорові клітини, використовують декілька слабких пучків γ-променів, які фокусуються на пухлині.


в) Визначення віку стародавніх предметів. Поки тварина або рослина живі, вміст радіоактивного Карбону в них залишається незмінним. Після припинення життєдіяльності організму кількість радіоактивного Карбону починає зменшуватися, зменшується й активність β-випромінювання. Знаючи, що період піврозпаду Карбону  становить 5700 років, можна визначити вік археологічних знахідок.

г) Застосування γ-випромінювання в техніці. Гамма-дефектоскопи, за допомогою яких перевіряють, наприклад, якість зварених з’єднань. Завдяки тому що γ-промені по-різному поглинаються масивною сталлю і сталлю з порожнинами, гамма-дефектоскоп «бачить» тріщини всередині металу, а отже, виявляє брак ще на стадії виготовлення конструкції.

д) Знищення мікробів за допомогою радіації. Певна доза опромінення вбиває організми. Але ж не всі вони корисні для людини. Так, медики невпинно працюють над тим, щоб позбутися хвороботворних мікробів. Такі процедури називають дезінфекцією та стерилізацією.

Немає коментарів:

Дописати коментар